Кохайтеся, Катерини, та не з циганями

Або ж Оптимістична трагедія кохання на день Валентина 1581 року

У Володимирській міській актовій книзі є мила любовна історія, що датується 14 лютого 1581 року.

В той день Януш Глинський (чи то шляхтич, чи то міщанин) разом з міською вартою упіймав та посадив до холодної свою невірну дружину Катерину Криківну. За свідченням Глинського, шлюб був невдалий з самого початку: Катерина завжди його "перлася" та втекла до коханця Івана Щаурського. 

Далі несподівано мирне рішення: Катерина визнає себе дружиною Глинського і відразу просить мирного та повного розлучення, бо ж до нього "счирого серъца не маєт". За це просять приятелі Януша і Катерина, тому рогатий Глинський сумирно відпускає Катрю в обійми Щаурського, обіцяючи, що "вечне жадного діла до нее мети не маю и мочи не буду, а ні ее о жадную реч поісківати". 

Циганка пояснює Катерині засади расової сегрегації

Іван Щаурський тому зрадів, і пообіцяв Янушу та його близьким "вшелякий покой і беспечность здоровья".

А перед розлученням Януш поставив дружині цікаву умову: якщо її новий чоловік помре раніше за неї ("иж каждый человек теды есть смертелный"), то щоб вона вийшла заміж за чоловіка нашого народу ("за нацею нашу ити") - незалежно від його віри, грецької, римської  чи іншої. А Катерина уточнила, що коли б вона по смерті Щаурського пішла за цигана, "тогди нічим іншим, одно горлом, маєт бити карана"!

Така середньовічна драма невдалого шлюбу: мирно розійшлися, поручкалися, мито по 200 грошей заплатили - і годі. Але циганям - зась!


Error

default userpic

Your reply will be screened

When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.