archervarius (archervarius) wrote,
archervarius
archervarius

Подорожаріум діда Панаса. Вузькоколійка Зарічне - Антонівка

Думка вирватися в хащі опрацьовувалася в голові з того моменту, як первинним жіночим накрилася Гомельська авіакомпанія, політ пепелацами якої мав бути "Пригодою сезону". Первісний план передбачав комбіновані мандри, що поєднували катання на вузькоколійці Антонівка-Заріччя та велопокатушки. Вирішили чекати зеленої природи. Аналіз маршруту відсік велочастину (деталі нижче), тому екіпаж (я + Сашко antitentyra ) вирвався в одноденну "розвідку боєм" у поліські ліси-болота.

Куди: вузькоколійна залізниця Антонівка-Заріччя (Рівненська область) вважається найдовшою у Європі та точно найдовша в Україні (106 км). З рекламною метою роком побудови називають 1895, але це стосується прокладання траси. У звичному вигляді вона існує з повоєнного часу, рухомий склад - з 1968 року. Справді давніми є рейки - деякі 1902 року.


В чому цимес:
  1. Дитячі розміри. Мініатюрність вузькоколійки та її потяга важко уявити, не побачивши. Таке відчуття, що маршрутку "Богдан" поставили на рейки. Вагони, тепловоз, рейки - неначе іграшкові та водночас справжні. Після вузькоколійки звичайний дизель здається демонічним ангаром на колесах)
  2. Дикі місця. Вирушаючи з прикордонного смт "Зарічне", перші 30 кілометрів потяг іде через справжні хащі - ліси, болота, озера. Надзвичайно красива поліська природа! Втім, далі він теж оминає великі населені пункти і прибуває до безлюдної станції "Антонівка".
  3. Відкритість. Двері у вагонах не закриваються під час руху. Можна їхати з відкритими дверями вбік чи задніми та насолоджуватися природою. Швидкість 30-40 км/год сприяє огляду краєвидів. Окрім того, відкритими є переходи між вагонами, можна кататися на приступках. До речі, провідники (аж їх у поїзді аж дві приємні дамочки) не проти такого, як і не запереують проти пива та куріння в тамбурах.
  4. Рідкісний об'єкт. Вузькоколійок в Україні, здається, 3, і лише дві з них (Рівненська та Гайворонська) працють в регулярному пасажирському режимі. При цьому Гайворонська може закритися (((, треба з'їздити. Одним словом, це релікти минулого століття)
Транспортування
Транспортування на місце незручне для пішодрала і пацавате для великів. Причина проста: потяг вузькоколійки відправляється з Антонівки (точка на ЖД-шляху Київ-Ковель) о 7.05. Бути так рано там дуже складно. З Києва до Антонівки іде один зачуханий поїзд 659К (хто в курсі, це пекельний львівський поїзд, який їде до кінцевої 15 годин через Ковель, зупиняючись біля кожного стовпа. Я в студентстві на ньому в загальному вагоні за 5 грн у Львів катався). Це залізничне прокляття вирушає з Києва в 15.43 (пилять, як зручно) і прибуває в Антонівку о 23.23 (привіт, нічка).

Детально перебрали варіанти з транспортуванням до Рівного, Сарн, Ковеля поїздом + електричка. Не варіант - великі дірки. Добратися тягами з Києва теж неможливо - дірки по кілька годин, 4 пересадки. Тому велосипедна мрія відкладена на майбутнє (як варіант, буде пошук хати в Антонівці або ночівля в наметі біля вокзалу). З автобусами простіше (ходять до Сарн (26 км до Антонівки) регулярно, до Зарічного - 2 рази на добу). Але 15 годин в автобусі - нунафіг).

Щоб вкластися в ніч+день+ніч, вирішили зробити фінт вухами: їхати до Рівного нічним поїздом, потім маршруткою до Зарічного, звідки о 14.00 на вузькоколійці до Антонівки, а там як вийде.

І ось вона, пригода!
Добра Укрзалізниця продала усі квитки в купе на поїзд "Світязь" (Київ-Ковель) до нас, а нам видала 2 плацкарта (принаймні нижні) - у 3 і 16 вагон (давно я не бігав по поїзду). Спроба обміну була невдалою і закінчилася сваркою з провідниками. Ітого ми кілька разів пробігали 13 вагонів)))

4 ранку, Рівне. Хрінова погода. Місцева влада перенесла автобусні рейси на новий автовокзал "Чайка" на окраїні, не подумавши, як туди добратися по місту. Добре, що в провінції дешеве таксі. О 7 ранку виїжджаємо маршруткою на Зарічне через Костопіль, Сарни, Дубровицю.

Якісь 4 години - і ми у Зарічному. Як виявилося, це прикордонне смт серед лісів та боліт. Останні 10 км до місця проходили дикими місцями, навіть на трасу вибіг олень) Ми якраз встигли на прибуття потяга з Антонівки, і він нас зразу порадував (достобіса приємно, коли очікування виправдовуються!)


Довга хата - архаїчне житло Полісся

Втім, до відправлення - ще 3 години. Ловимо таксі (ага, в точці з населенням 7 кіложителів є таксі) і за 10 грн він відвозить нас в кафе "Кречко", де можна поїсти. Там нас люб'язно годують борщиком і самоліпними пельменями, я порівнюю Зарічне з його білоруським побратимом Брагіном та українським Батурином, і розумію, що тут життя кипить і вирує. До речі, таксист розповідає, що у двох місцевих ресторанах були весілля (у травні, тобто у маї - з якого дива? Зальот такий, що не терпить?)

Врешті, ми приходимо на перон і оглядаємо потяг. Вражає факт, що можна стрибнути вище тепловоза, мініатюрні вагони теж цікаві. Ніяк не можемо позбутися відчуття, що все це - не іграшка і не аттракціон. Вдалині бачимо семафор, що управляється блоками, наче сто років тому. А навколо станції йде розмірене провінційне життя з його тишею і повільним ритмом.


Потяг до пива дівчат прекрасного Антонівки


А-а-а, у Зарічному тепловози отакої висоти!

А-а-а, і вхід у вагони отакої ширини!

Вузькоколійна радість
Потяг рушає о 14.05 (розклад і карта тут), 4 вагони досить заповнені (на відміну від інших вузькоколійок, вантажних вагонів тут не чіпляють), життя зосереджене в останньому вагоні, де сидять провідниці в гарних формених костюмах і топиться пічка, що гріє весь вагон. У вагончику на диво затишно, наче в маленькій сільській хаті. Рушили.


На задньому плані - ручний семафор

Тепловоз ТУ-2 капітально смикає, рух починається різко. Кожен стик рейок (здається, 8-метрових) теж передається на гузиці пасажирів. Ми виходимо в тамбур, відчиняємо двері назад і дивимося, як поїзд рухається крізь вузеньку лісову просіку, минаючи ліси та болота. Коли стає нудно, катаємося на приступках вагонів, на перехідних площадках між ними тощо.


Так опалюється поїзд
Перші 10 зупинок виглядають так: галявина серед лісу, грунтовка, дерев'яна лавка, табличка, прибита до дерева. Заходить 1-2 пасажири, провідниця вискакує в останні двері, махає прапорцем і поїзд рушає. Біля Озерська бачили величезне озеро, куди хочеться приїхати на відпочинок (але там, мабуть, комариний рай). Далі місцевість стає обжитішою, поїзд зупиняється у селах, сходих на карпатські - дерев'яні хатки з супутниковими тарілками. Втім, до самої Антонівки їдемо манівцями - навіть у Володимирці станція знаходиться за 3 км від міста.

Так теж можна їхати!

Всього 106 км (колія втикана вказівниками) потяг долає за 4 години, під пиво і розмови вони пробігають швидко. До речі, розрекламованого "найдовшого дерев'яного моста" ми так і не побачили. В Антонівці видно все вузькоколійне хазяйство - численні вагони, платформи, цистерну тощо. Очі вперто продовжують шукати хобітів)

Краєвид з тамбура

Антонівка - ще та жопа світу. По місцевій дорозі за 15 хв не проїхало жодне авто, тому ми всілися на дизель до Сарн. За годину були там, і - опа - знову паскудне сполучення між ЖД і автовокзалом, знову таксі. Стрибаємо у маршрутку до Рівного.


У вагоні

Зі спостережень: міжміські маршрутки тут їздять у різному стилі. Деякі підбирають народ і підвозять його по дорозі, зупиняючись в кожному селі. Інші їдуть експресом. Цікаво, це залежить від водія чи чого іншого? Ми прилетіли у Рівне швидко, там виявилося, що 2 вечірні маршрутки на Київ відмінили - нема пасажирів. Є нічні автобуси, але чекати, щоб о 3 ночі приїхати в Київ - краще вже поїзд. Отже, ЖД-вокзал, і знову "Світязь", цього разу нормальні місця. Повечеряли у привокзальній грузинській кафешці з досить паскудною кухнею. О 7 ранку - привіт, Київ. Сумарно з 30 годин мандрівки ми не їхали 4 години)


Бувай, Полісся

Висновки
: прикольне місце, дуже рекомендується для любителів природи техніки. Варто мати незручне сполучення (особливо з вело). Важливо: транспортна суть мандрівки створює враження "доби в поїзді". Я ж записав у план варіант з велосипедами та відвідини інших вузькоколійок)
Tags: вузькоколійка, звіт, подорожаріум, полісся, рівне
Subscribe
  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 16 comments